Олімпійські змагання, Олімпійські ігри (грец. Ολυμπιακοί αγώνες) — загальногрецькі урочистості змагання культового характеру на честь Зевса Олімпійського, які відбувалися з 776 року до н. е. кожні 4 роки в місті Олімпія на березі річки Алфей (на Пелопоннесі).
Олімпійські змагання були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури. За переказом, ще до встановлення Олімпійських змагань тут відбувалися поховальні ігри на честь Пелопа. Засновником Олімпійських змагань уважався Геракл, який поновив ігри на честь Пелопа, присвятивши їх Зевсові. Олімпійські змагання поновлювалися і впорядковувалися кілька разів.За переказом, правила проведення ігор установили Лікург Спартанський та Іфіт Елідський.
Переможці ігор називались олімпіоніками, в останній день свята вони одержували вінки з галузок священної маслини та пальмову гілку. На честь триразового переможця ігор в Олімпії встановлювали його погруддя. Імена переможців та назви їхніх міст урочисто оголошували і влаштовували на їх честь бенкет. Героя Олімпійських змагань урочисто зустрічали на батьківщині: складали жертву божеству міста, влаштовували бенкет і співали гімни на честь переможця. В Афінах його звільняли від податку та інших обтяжливих громадських обов'язків, йому давали найкраще місце в театрі тощо. У деяких містах Греції діти олімпіоніків теж користувалися привілеями.
ПТАХ РОКУ-2012
До програми входили біг, стрибки, кидання диска, боротьба, кулачний бій, змагання колісниць тощо. На час проведення Олімпійських змагань припинялися війни і встановлювалося священне перемир'я — екехірія. Ігри починалися 22 червня і тривали 5 днів. Організацію змагань доручали громадянам Еліди, з яких вибирали суддів-еланодиків. Спортсмени повинні були протягом 10 місяців, що передували Олімпійським змаганням тренуватися в гімназії в Еліді. За місяць до відкриття ігор спортсмени прибували до Олімпії і під керівництвом досвідчених тренерів готувалися до змагань. Від V ст. до н. е. учасниками Олімпійських змагань стали поети, які читали свої твори.
Серед учасників і переможців Олімпійських ігор були відомі вчені та мислителі, зокрема Демосфен, Демокріт, Платон, Аристотель, Сократ, Піфагор, Гіппократ. Піфагор був чемпіоном з кулачного бою, а Платон — в панкратіоні.
У наш час комплексні міжнародні спортивні змагання проводяться з 1896 р. раз на чотири роки. Олімпійські ігри сучасності організовує Міжнародний олімпійський комітет (МОК).
ПТАХ РОКУ-2012
О́дуд (місцеві назви: худотут, вудвуд, вудко, худко, одiтут) — невеликий яскраво забарвлений птах із довгим вузьким дзьобом і чубком, що розкривається у вигляді віяла.
Одуд — птах Старого Світу. У Євразії поширений на всьому протязі із заходу на схід, в середній і південній її частині. Із територій західної та північної Європи практично не гніздиться лише на Британських островах (відомі випадкові зальоти на південь Англії), країнах Бенілюксу, Скандинавії, а також у високогірних районах Альп, Апеннін і Піренеїв. У Німеччині і Прибалтиці поширений спорадично. У Східній Європі гніздиться на південь від Фінської затоки до Каспійського моря.
Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де перевагу віддає відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликі гаями. Найбільшої чисельності досягає в теплих і посушливих районах — степовій і лісостеповій зоні, савані. Тримається степових ярів, на лугів, біля кромки або на узліссі, в річкових долинах, у передгір'ях, у прибережних чагарникових дюнах. Часто зустрічається на антропогенних ландшафтах — пасовищах, в виноградниках або фруктових насадженнях. Іноді селиться в межах населених пунктів, де годується за рахунок сміттєвих звалищ. Низинних, сирих ділянок уникає. Для гніздування використовує дуплисті дерева, міжгір'я в каменях, нори в обривах річок, термітники, поглиблення кам'яних будов. Активний в світлий час доби, для нічлігу використовує дупла дерев, скелясті тріщини або інші відповідні притулки.
Основу харчування одуда складають дрібні безхребетні тварини: комахи, їх личинки і лялечки (хрущі, жуки-гнойовики, мертвоїди, коники, метелики, степові кобилки, мухи, мурашки, терміти), павуки, стоноги, багатоніжки, дрібні молюски тощо. Рідше ловить дрібних жаб, ящірок і змій.
Годується на поверхні землі, зазвичай в невисокій траві або на оголеному ґрунті. Володіючи довгим дзьобом, часто колупається в гної, сміттєвих купах або гнилій деревині, проробляє неглибокі дірки в землі. Нерідко супроводжує худобу, що пасеться. Язик у одуда короткий, тому він іноді не в змозі проковтнути здобич із землі — для цього птах підкидає її в повітря, ловить і проковтує. Крупних жуків довбає об землю, заздалегідь розбиваючи на частини.
Одуд — помітний птах і спрадавна згадується в різних літературних джерелах, у тому числі і священних писаннях — Корані та Біблії. У давньогрецькій міфології, згідно з творами стародавніх класиків, фракійській цар Терей, син бога війни Ареса і бістонської німфи, був перетворений на одуда після того, як спробував убити своїх дружин. У інгушів і чеченців до ухвалення ісламу одуд («тушол-котам») вважався священним птахом і символізував богиню весни, родючості і дітонародження Тушолі. Убити одуда можна було лише з дозволу жерця для ритуальних цілей, а його гніздо у дворі вважалося хорошою прикметою.
В арабському Єгипті одуда вважали символом подяки та любові й зображували поруч з дітьми, що піклуються про своїх батків. У ісламі (Коран 27:20-28) і деяких єврейських джерелах (таких як «Таргум Шені» до «Книги Есфірь» і «Мідраш Мішлей», мідраш до Книги Притч) одуд асоціювався з повелителем птахів і звірів царем Соломоном.
У п'ятій книзі П'ятикнижжя Тори і Старого Заповіту «Второзаконня», імовірно складеною в 7 столітті до н. е., одуд згадується в числі птахів, заборонених до вживання в їжу